Анотування наукового тексту

Анотація наукового тексту – це скорочений виклад змісту первинного документа з основними фактичними відомостями і висновками. Вона має повну змістову й частково формальну залежність від первинного документа.

Анотацію наукового тексту розглядають як інтегральну модель документа, семантичні особливості якого подаються в максимально ущільненому вигляді без інтерпретації чи критичних зауважень. Анотація наукового тексту подає основні відомості й висновки, потрібні для початкового ознайомлення з документом.

Обсяг анотації для заміток і коротких повідомлень – 500 друкованих знаків, для більшості статей – 1000, для документів великого обсягу – 2500 друкованих знаків. Рекомендований середній обсяг анотації наукового тексту – 850 знаків (приблизно 0,5 сторінки формату А-4 через 1,5 інтервали).

Анотація подається паралельно українською, російською та англійською мовами.

Зразки анотацій наукових текстів
Горбань О. Управління взаємодією навчальних закладів різного рівня у навчально-виховному комплексі / О. Горбань, В. Огаренко, О. Тягушева // Освіта і управління. – 2008. – № 2–3. – С. 64–69.

Розглянуто реалізацію механізмів управління безперервним навчанням особистості у конкретному вищому навчальному закладі приватної форми власності в межах широкого Навчально-наукового комплексу, до складу якого входять навчальні та наукові заклади різного рівня і різної форми власності. Окреслено основні завдання Комплексу, заснованого Класичним приватним університетом (Гуманітарним університетом «ЗІДМУ»), до складу якого входять 10 ВНЗ ІІІ–ІV р.а. та 18 ВНЗ І–ІІ р.а., 122 ЗНЗ, 4 ПТНЗ, 3 наукові заклади. Охарактеризовано важелі якісної підготовки фахівців усіх рівнів, а саме: забезпечення закладу висококваліфікованим науково-педагогічним персоналом; розширення спектра спеціальностей, за якими ведеться підготовка спеціалістів; надання пільг в оплаті за навчання випускникам закладів освіти – членів Науково-освітнього комплексу; демократична, раціональна і ефективна система управління Комплексом. Розкрито форми взаємодії учасників Комплексу, роль науково-методичної ради Комплексу, на засіданнях якої обговорюються певні питання з організації і забезпечення навчальної роботи у класах Гуманітарного університету та професійно-орієнтаційної роботи. Як яскравий приклад успішної діяльності Комплексу подано дані про динаміку зростання чисельності учасників Комплексу і кількості вступників на перший і старші курси університету з навчальних закладів – учасників Комплексу в 1999–2007 рр., а також дані про навчання співробітників закладів – учасників Комплексу – в магістратурі та аспірантурі університету.

Бех І. Д. Психомаяки у виховному процесі / І. Бех // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 3–4. – С. 53–70.

Зазначено, що виховний процес має бути відкритим до гуманістичних ідей суміжних із педагогікою наукових сфер. Розкрито розвивальні можливості психомаяків як наукових орієнтирів доцільної організації виховного процесу. Акцентовано увагу на: ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості; статусні відмінності вихованців як мотивів опору особистісному вдосконаленню; почуття власної зверхності як спонука до образи іншого; піклування дорослих про вихованця – два розвивальні наслідки; моральна мужність в особистісному становленні вихованця; особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності; тотальна згода у спілкуванні вихованців як перешкода їхньому особистісному розвитку; позиція Я-сильний, Я-слабкий у поведінці вихованця; ціннісні орієнтації вихованців у діяльності педагога; емоційно-поведінкове відхилення вихованця – показники орієнтування; плодотворна рефлексія вихованця в намаганнях педагога; емоційно-енергетичне переймання у виховному процесі; розпач у корекційно-запобіжному заломленні; обіцянка й відмова як виховні прийоми.

Бурдун В. Формування культури праці в школярів на уроках трудового навчання / В. Бурдун // Рідна школа. – 2008. – № 11. – С. 34–36.

Розглянуто проблему формування культури праці в учнів сучасної школи. З’ясовано зміст поняття «культура праці». Охарактеризовано основні елементи культури праці учнів, а саме: формування в учнів необхідного мінімуму загальнонаукових, загальнотехнічних і спеціальних знань; чітка організація процесу праці й робочого місця; вміння учнів раціонально планувати свою працю; оволодіння учнями практичними вміннями й навичками для виконання трудових операцій; прагнення до якісного виконання роботи; неухильне виконання вимог техніки безпеки, виробничої санітарної й особистої гігієни; бережливе ставлення учнів до обладнання, інструментів і матеріалу; естетичність результатів трудової діяльності; естетика виробничого інтер’єру; культура стосунків у колективі учнів; графічна грамотність учнів; культура мовлення учнів. Визначаючи формування культури праці як одну з головних умов становлення підростаючої особистості, наголошено, що у цьому складному процесі виявляються й розвиваються творчі та естетичні здібності учнів, цілеспрямовано збагачуються їхні загальнотеоретичні, загальнотехнічні й спеціальні знання, уміння й навички, відкриваються нові можливості для формування професійної майстерності, винахідницької діяльності.

Князян М. Роль самостійно-дослідницької діяльності в підготовці вчителя іноземних мов: компетентнісний підхід / М. Князян // Рідна школа. – 2008. – № 12. – С. 10–13.

Висвітлено питання вивчення ролі самостійно-дослідницької діяльності в професійній підготовці вчителів іноземних мов із урахуванням компетентнісного підходу. З огляду на узагальнення наукових позицій щодо ключових компетентностей сучасного фахівця, переосмислення їх крізь призму підготовки вчителя іноземних мов, подано узагальнене уявлення про систему цих компетентностей, до якої належать науково-пізнавальна, саморозвитку, професійна, комунікативна, полікультурна, соціальна, інформаційно-технологічна компетентності. Окреслено структурно-логічну схему компетентності педагога: знання; пізнавальні вміння й навички; практичні вміння й навички; ставлення; емоції, цінності та етичні норми, мотивація. В світлі проекції цієї структурно-логічної схеми у площину професійної підготовки вчителя іноземних мов запропоновано авторський варіант визначення складу кожної з вище названих компетенцій. Розглянуто самостійно-дослідницьку діяльність студентів як пізнавальну діяльність творчого характеру, яка сприяє розвитку методологічної функціональності особистості, її системного критичного мислення, володіння технікою рефлексивного самопізнання, високою процесуальною спроможністю ефективної реалізації пошукових стратегій. Розкрито потенціал самостійно-дослідницької діяльності в підготовці вчителя іноземних мов в її методологічній, функціональній, процесуальній та змістовій спроможності оптимізаційного впливу на розвиток кожної з компетентностей майбутнього педагога.

Джерело